Єдиноборства з мінімумом обмежень, історія ММА.

Єдиноборства з мінімумом обмежень та заборон були відомі ще у Давньому Єгипті та Древній Греції. У 648 до н.е. до програми Олімпійських ігор уперше включили змішані єдиноборства.

Правилами дозволялися практично всі удари різними частинами тіла, кидки, захоплення, удушення тощо. Цікаво, що можна було також кусатися, видавлювати суперникові очі, відривати йому вуха й волосся. Чемпіоном зі змішаних єдиноборств свого часу став знаменитий вчений та філософ Піфагор. Змішані бої демонструвалися у римському Колізеї, а статуї видатних бійців чи бойових сцен прикрашали палаци та площі чи не кожного італійського міста.

У темному Середньовіччі не було місця ні Олімпійським іграм, ні змішаним єдиноборствам (хоча бійки, безперечно, були). Проводити двобої між представниками різних єдиноборств за правилами змішаного бою у Європі та у багатьох країнах Далекого Сходу почали тільки наприкінці ХІХ – на початку ХХ сторіччя. Тоді чималої популярності набули так звані крос-матчі: чемпіон світу з боксу протистояв чемпіонові світу з боротьби тощо. Але ці змагання не носили систематичного характеру.
В Англії тоді навіть виникло бойове мистецтво під назвою «бартітсу», що поєднувало європейські та азійські єдиноборства. Цю боротьбу згадує відомий англійський письменник Артур Конан Дойл, приписавши володіння нею своєму антигерою — професору Моріарті. Саме навички з бартітсу Моріарті використовує у рукопашному поєдинку проти Шерлока Холмса, представника школи англійського боксу, на краю Рейхенбахського водоспаду.

Наприкінці 60-х років минулого сторіччя відомий майстер єдиноборств та видатний актор Брюс Лі поклав принципи ММА в основу своєї боротьби «Джиткундо». Вчення Брюса Лі та фільми з його участю так вплинули на розвиток ММА, що у 2004 році президент однієї з найбільших ММА-організацій – «UFC» Дейна Уайт назвав Лі «батьком ММА». Організаційно й «технічно» змішані єдиноборства як такі остаточно сформувалися у 1990-х – у США, Японії та Бразилії. Лідером, звичайно, були Штати. Тут ще на початку ХХ сторіччя активно проводилися турніри з вільної (або вільно-американської) боротьби. Згодом виник реслінг – своєрідний варіант змішаних боїв, тільки зі значним елементом шоу та акторської гри.

У Бразилії перші турніри зі змішаних єдиноборств мали назву «вале тюдо» (у буквальному перекладі з португальської – «дозволено все»). Історія абсолютних двобоїв у Бразилії почалася у 1920-их, коли знаменитий нині клан Грейсі став улаштовувати бої з мінімумом обмежень – до повної перемоги одного з бійців. Представники клану тренувалися під керівництвом японського майстра джиу-джитсу Міцуо Маеда, що переїхав до Бразилії, (звідси й прийнята у багатьох країнах назва своєрідної техніки – «бразильське джиу-джитсу”). До середини 1980-х турніри з «вале тюдо» проводилися тільки у Бразилії, потім частина клану на чолі з Хеліо Грейсі перебирається в США, де на той час значної популярності якраз набули різноманітні «бої без обмежень».Перший турнір зі змішаних єдиноборств мав назву UFC (Ultіmate Fіghtіng Champіonshіp) та пройшов у США у 1993 році. Саме цей рік вважається датою офіційного народження нового старого виду спорту. У турнірі брали участь восьмеро учасників, які змагалися за призовий фонд у розмірі 50 тисяч доларів. У ринг виходили боксери, каратисти, представники боротьби савата, сумо тощо. На величезний подив 2800 глядачів у залі та ще 86 тисяч, які придбали платну трансляцію по кабельному телебаченню, головний приз здобув представник бразильського бійцівського клану Грейсі – Ройс Грейсі, який значно поступався усім своїм противникам у зрості та вазі. Він переміг завдяки бездоганному володінню задушливими та больовими прийомами, майже невідомими у той час.

UFC спочатку теж замислювався швидше як шоу, ніж як спортивне змагання. Організатори мали намір обмежитися одним-двома турнірами, щоб, зібравши представників різних бойових мистецтв (включаючи олімпійські дисципліни), визначити, який з них є найефективнішим. Але вже після перших чемпіонатів UFC набув популярності далеко за межами США, і те, що замислювалося як шоу, перетворилося на одну з найцікавіших спортивних подій у світі. UFC досі залишається одним з основних світових чемпіонатів зі змішаного стилю, а змішаний бій завдяки йому став дуже популярним у цілому світі. Нині UFC проводиться у США кілька разів на рік.

У Європі батьківщиною сучасних змішаних єдиноборств стала Голландія. Проведені тут турніри (у тому числі знамениті «2 Hot 2 Handle» й «Іt’s Show Tіme») популярні як у самій країні, так і за її межами, а місцеві бійці мають найвищі титули й світову популярність. У Голландії визнана й добре розвинена школа тайського боксу й кікбоксингу, тому прийнята там зараз система боїв зі змішаного стилю розвивалася на відповідній основі, а ударна техніка трохи переважає над бійцівською. Нині голландська школа змішаного стилю вважається однієї із кращих у світі.

Коли Європа потопала у середньовічному невігластві та нескінченних кривавих війнах, у Японії проводилися турніри, у яких брали участь майстри різних видів єдиноборств, демонструючи кожен свою техніку. Японські школи й системи рукопашного бою добре відомі в усьому світі, а змагання з деяких видів традиційних єдиноборств проводяться за правилами, дуже близькими до абсолютних двобоїв. Саме тому японці дуже швидко оцінили переваги і видовищність змішаного бою, створивши наприкінці дев’яностих цілу низку ММА-організацій. Найвідоміша з них – Pride Fighting Championships, або просто Pride, виникла у 1997 році. Саме тоді з’явилося і слово «мікс-файт». Символічно, що центральною подією першого турніру «Прайду» стала зустріч Нобухіко Такада з родичем американського чемпіона Ріксоном Грейсі. Згодом у Японії виникли й інші ММА-організації: Strikeforce, EliteXC, Bellator, Bodog, Affliction, WEC, Dream, M-1 Global тощо. Однак, в умовах жорсткої конкуренції деякі з них зазнали краху, а інші були змушені вдовільнятися невеликою популярністю та відносно невисоким рівнем бійців.

У США інтерес до боїв UFC значно зріс з покупкою промоушена власниками мережі казино «Station Casinos», братами Фертітта, в 2001 році, і призначенням на роль президента компанії колишнього промоутера боксу Дейни Уайта, що спричинило за собою масове захоплення спортом, навіть в тих штатах, де ММА на той момент було офіційно заборонено (наприклад, Нью-Йорк). Пов’язано це, в першу чергу, зі змінами правил, які зробили бої більш видовищними, агресивною політикою Уайта, спрямованої на популяризацію спорту (точніше, самої організації UFC) і еволюцією бійцівської техніки. У грудні 2006 року популярність UFC вийшло на принципово новий рівень, коли бій Чака Лидделла проти Тіто Ортіса зібрав на платному телебаченні касу, за обсягом можна порівняти з найбільшими касовими боями боксу. У 2007 брати Фертітта викупили головного конкурента, японський «Pride», в результаті чого UFC стала найбільшою організацією у світі ММА і завдяки приходу кращих бійців Pride, зуміла підняти популярність спорту в США ще вище, свідченням чого стало збільшення кількості продажів платних трансляцій.